У той час, поки в Україні вже восьмий місяць триває повномасштабна війна й українські медіа спрямовують усі сили на висвітлення правди про ситуацію в країні, деякі західні ЗМІ досі продовжують «пом’якшувати» новини та вибілювати репутацію росіян перед німецькими читачами.
Що стає причиною такої поведінки? Страх перед путінським режимом? Намагання зберегти добрі стосунки з терористами чи спроби залишитися «посередині» двох ворожих сторін? Спробуємо розібратися на прикладі німецького «Bild».
Радник Зеленського припустив тактичну перемогу Росії. Виглядає як пропагандистська теза російського псевдомедіа? Ні, це назва статті від 22 червня. Німецьке видання зазначило, що один із найважливіших військових радників президента України Володимира Зеленського — Олексій Арестович стривожений тим, що росія майже захопила Сєвєродонецьк.
У чому проблема?
По-перше, у статті не наведено цитати Арестовича про можливу тактичну перемогу Росії. Тобто заголовок абсолютно нічим не підкріплюється та не аргументується.
По-друге, автор використовує тезу, яка знецінює заяви України: «Останнім часом бойові дії велися в основному в навколишніх селах, навіть якщо, за словами України, місто не повністю контролюється росією. Лисичанськ досі утримується українцями». Наративи «навіть якщо, за словами України» та «досі утримується українцями» лише підсилюють думку читачів про те, що військам нашої країни якщо і вдається втримувати території — то ненадовго.
По-третє, інформація в першій частині статті подається дещо однобічно. У читача створюватиметься враження, що українське командування в абсолютному страху перед армією окупанта.
Чим це загрожує?
Створенню в німецьких читачів хибного уявлення про українську армію та сприйняття нею ситуації на східному напрямку як такої, що приречена на поразку України.
Чи вистоїть Шольц перед газовим натиском? Риторичне питання чи теза, яка змушує задуматися про можливість кризи в Німеччині через війну в Україні? І знову, неоднозначний матеріал Bild від 27 квітня.
Автор зазначає, що «господар Кремля перекриває газові крани першим країнам, припиняючи постачання природного газу до Польщі та Болгарії». Хоча далі надається аргументація такого рішення: «росія наполягає на переказах у рублях, країни ЄС відкидають це і наполягають на чинних контрактах. Вони передбачають розрахунки в євро або доларах». Але на контрасті з цим автор одразу подає інформацію, яка може викликати закономірне обурення в німецької аудиторії: «Миттєва реакція на ринках: газ подорожчає!».
Чим це загрожує?
Обуренням і невдоволенням. Жителям європейських країн стає легше провести логічний ланцюг: подорожчання газу на ринку — збільшення вартості комунальних послуг — ускладнення оплати — погіршення вартості життя.
Реакція німців
Коли Аделін (32 роки, дизайнерка інтер’єру), пересічна читачка, яка проживає в Німеччині вже 11 років, відкрила цю статтю, то одразу спитала в української подруги:
«Тобто до зими мені готувати переїзд? Невже настільки принципово платити саме в євро, що нам робити, якщо і нам перекриють постачання газу?»
Іронічно, чи не так?
Українці мають не лише перемагати окупантів на власній землі, а й переживати, як німці тепер переживуть зиму. Звучить, як сюрреалістичний сюжет, але насправді маємо таку реальність.
І хоча далі автор пояснює, що: «Головний економіст Commerzbank підтверджує BILD: “Припинення постачання російського газу до Польщі не призведе до зменшення надходження газу до Німеччини”», — він підсилює обурення читачів ситуацією: «АЛЕ: “Німеччина може постраждати опосередковано, якби ми хотіли допомогти Польщі нашими власними постачаннями газу”».
І на десерт: «Жорсткий крок Путіна посилює тиск на федеральну владу. Чіткий сигнал: якщо ви не згодні з моєю умовою, кінець газу з росії. Канцлер Олаф Шольц має прийняти рішення». Чи не постане в пересічного читача питання «а шо тут думать»?
І ще один кейс від Bild: «Батько загиблого бійця звинувачує російську армію “Мого сина підло в мене відібрали”».
У ніч з 13 на 14 квітня крейсер «Москва» був затоплений двома ракетами «Нептун», як повідомляло українське командування, разом з екіпажем. Bild поспілкувались із батьком моряка, який вважався зниклим безвісти після затоплення. Він підтримував війну в Україні та мав пропутінську позицію.
Російське командування спочатку відповідало, що Єгора не було на крейсері, а потім перестало виходити на зв’язок із батьком моряка.
У чому проблема?
У спробі відділити російську армію від населення й підсилити наратив, що «не всі росіяни — погані», в історії, де людина чітко висловлювала свою пропутінську позицію.
«Для нас шок, що донині ми не можемо дізнатися, що сталося з нашим сином. Він навіть не повинен був бути на кораблі під час місії. Наша влада постійно говорить нам, що в Україні немає призовників, а тільки професійні військові», — сказав батько Єгора.
Ще одна маніпуляція та спроба виправдати ворожу позицію росіян їхньою наївністю. Батько стверджував, що він не знав, що син воює на території незалежної держави, навіть коли телефоном він «міг говорити з нами лише про тривіальні речі, наприклад про погоду».
Bild пише, що батько зазначав: «Я не можу сказати, чи змінилося моє ставлення до того, що відбувається в Україні. Адже я не хочу, щоб мене потім затаврували як зрадника народу».
Цікаво, що за словами Bild його публікації в російській соцмережі «ВКонтакті» можна трактувати як те, що він тривалий час підтримував Путіна. Але після зникнення сина і залякувань від влади він написав: «Людина, у якої таким підступним способом відібрали сина, не боїться нічого».
Проблема в тому, що батька, який підтримував війну в Україні, дивує загибель сина.
Що з цього вийшло?
Спроба реабілітації репутації росіян, які від початку підтримують війну своєї країни в України. Чергове доведення, що влада не може діяти без «відданих громадян», які з радістю підтримуватимуть вбивства, доки це не стане їхньою проблемою.
Що маємо у висновку?
Bild висвітлює тему війни в Україні, беручи до уваги думку обох сторін, але іноді матеріали мають провокативний характер та не зовсім відповідають дійсності.
