Китай — країна, яка зайняла неоднозначну позицію стосовно російського вторгнення в Україну. Китайські урядовці звертаються до обох сторін із закликами до миру, не поспішають вказувати агресора та загалом балансують за принципом «не все так однозначно». Однак медіа КНР, вони здебільшого державні, неодноразово повторювали кремлівську пропаганду і фейки щодо війни проти України. Як та чому це відбувається — розбиралася редакція Ukrainian moment.
Не війна, а спецоперація
24 лютого росія напала на Україну. Світові лідери називають це повномасштабним вторгненням чи російсько-українською війною. Тим часом речниця китайського МЗС робить заяву про «спеціальну військову операцію росії в Україні», повторюючи кремлівський наратив. Це поняття неодноразово звучало від зовнішньополітичного відомства КНР у лютому-березні. Деякий час державні медіа Китаю теж вживали цей термін. Медіапроєкт China Media Project дослідив, як назвали війну ЗМІ цієї країни.
Як бачимо, у китайському медіапросторі допускаються поняття «спеціальної військової операції» та «російсько-українського конфлікту».
Провокація від США й братерство
Чергова вигадка росії, щоб виправдати свою агресію проти України: НАТО та США спровокували вторгнення, а рф відстоює свої геополітичні інтереси. Цей наратив також полюбляють поширювати медіа КНР. Зокрема державний таблоїд Global Times, що опублікував статтю під назвою «Підбурювачі кризи в Україні: НАТО під проводом США відмовляється від обіцянки “Жодного дюйма на схід”, аби максимально стиснути простір росії». Очевидно, що в цій статті журналісти звинувачують Вашингтон у провокуванні війни. Буцімто, НАТО й Сполучені Штати проігнорували попередження росії не розширяти Альянс на схід.
Крім того, у матеріалі присутній і наратив про «братні народи»:
«Перед нещодавнім конфліктом репортер Global Times запитав місцевих жителів Чернігова, росіяни чи українці винні в погіршенні відносин між двома країнами. Старий чоловік, який усе життя пропрацював на місцевій текстильній фабриці, відповів: “Це не відповідальність українців чи росіян. Це відповідальність політиків, а [наші] люди завжди були братами і сестрами”».
Протилежної думки щодо такого «братерства», журналісти не навели.
А ось ще один цікавий матеріал від Global Times під назвою «Чому рефлексія ЄС на російсько-український конфлікт пішла неправильно». І знову відповідальності з агресора знімають:
«По суті, Європа досі не позбулася своєї зарозумілості й упередженості, а також не віддала належної поваги оосії, “переможеній” у Холодній війні. Не кажучи вже про НАТО, який продовжує розширювати та стискати безпековий простір росії під впливом військово-промислового комплексу США».
Такі меседжі дуже нагадують виступи російських урядовців, чи не так? «Стиснення безпекового простору росії». Серед цих рядків читається, що Україна — законна сфера російського впливу й узагалі не має суб’єктності.
«Брудні» фейки про «брудну бомбу» та біолабораторії
Ще один російський фейк, який полюбляють поширювати медіа Китаю — американські біолабораторії в Україні. Ці меседжі китайські ЗМІ розповсюджували майже одразу від початку повномасштабного вторгнення рф. Це не дивно, оскільки й офіційний Пекін підтримав кремлівську брехню про нібито виготовлення біологічної зброї на території України. Та навіть закликав Сполучені Штати розкрити інформацію про біолабораторії.
Не забули в Китаї і про так звану «брудну бомбу» (суміш радіоактивного матеріалу й вибухівки — ред.), яку Україна нібито мала застосувати на своїй території та звинуватити в цьому росію. Ось, наприклад, матеріал Global Times із заголовком «росія повідомляє Китаю про стурбованість “брудною бомбою” в Україні». Тут не лише поширюється фейк російської пропаганди, а й звучить теза про «кровожерливість» Заходу, який зацікавлений у продовженні війни:
«Відповідальною позицією було б закликати до миру та припинити підливати олію у вогонь, але це не те, що робитиме Захід, оскільки вони хочуть, щоб росія та Україна продовжували стікати кров’ю, вважають експерти».
Бучанська постанова
Масові вбивства цивільних українців на Київщині, які сколихнули весь світ, у Китаї вирішили трактувати за російськими методичками. Державні медіа поширювали фейки про те, що трагедія в Бучі була постановкою, яку зрежисували самі ж українці. Докази цієї брехні теж були московського походження. Пізніше трохи відступили від цієї риторики й почали просувати меседж «на війні завжди помирають цивільні». Так, на жаль, помирають, але не від пострілів у потилицю, сидячи із зав’язаними руками просто за те, що мають український паспорт.
А дехто з китайських журналістів навіть знайшов спосіб звинуватити українців у геноциді на Київщині. У квітні видання «The Guardian» опублікувало статтю, де розповідалося, як жителів Бучі вбивали крихітними металевими стрілами, які називаються флешетами, якими були начинені снаряди російської артилерії. Однак китайське державне медіа «South Review» переклали статтю по-своєму. Там повідомлялося, що ці набої нібито випускали саме українські військові. Цей фейк помітили журналісти The Guardian:
«Великобританська газета “The Guardian” опублікувала перші висновки патологоанатомічних інцидентів у Бучі: вони були спричинені українським обстрілом Бучі».
Труднощі перекладу чи запланована пропаганда? Таких збігів занадто багато. Це доводить робота команди Great Translation Movement (дослівно — Великий перекладацький рух). Це об’єднання, яке займається викриттям проросійської та антизахідної пропаганди, а також урядової дезінформації в Китаї. Саме вони спростували фейк South Review про снаряди. У державних медіа КНР критикують учасників і прихильників за нібито «антикитайські настрої».
Чому Китай допомагає росії на інформаційному фронті
По-перше, така інформаційна підтримка агресора передусім пояснюється головним зовнішньополітичним інтересом Китаю — протистояння із США, які очолили коаліцію з підтримки України. Поширюючи наративи про відповідальність США та НАТО в провокуванні вторгнення, Пекін веде свою інформаційну війну.
По-друге, Китай переслідує також власні інтереси. Ідеться про так зване тайванське питання. Демократичний Тайвань відкрито підтримує Україну. Китай для тайванців такий же агресором, як для нас росія. Тож підтримуючи кремлівську пропаганду, Пекін намагається викликати у свого народу неприязнь до демократії та західних цінностей. А Тайвань, як і Україну виставити жертвою маніпуляцій США. У методичках КНР Україна так само законна зона російських інтересів, як і Тайвань — китайських.
По-третє, підґрунтя такої співпраці закладено ще у 2015 році. А нещодавно журналісти The Intercept знайшли прямі докази співпраці росії та Китаю в державній пропаганді на офіційному рівні:
«У пропагандистській угоді сторони зобов’язалися продовжувати співпрацю у сфері обміну інформацією, сприяючи об’єктивному, всебічному й точному висвітленню найважливіших світових подій. Вони також виклали плани співпраці в Інтернеті та соціальних мережах, просторі, який обидві країни використовували для поширення дезінформації, зобов’язавшись зміцнити взаємовигідну співпрацю в таких питаннях, як інтеграція, застосування нових технологій і регулювання промисловості.
Що може робити Україна?
Китайський медіаринок — один із найбільших у світі. Тож дезінформація, яку поширюють медіа КНР впливає не лише на суспільство цієї країни, а й на інші країни, що споживають медіапродукти Китаю. Тому для України важливо протидіяти цим впливам. Однак, як зазначила аналітикиня проєкту «Sinopsis», що досліджує китайське медіасередовище, Катержина Прохазкова в інтерв’ю Суспільному, для України китайський медіаринок втрачений. І навряд чи його можна повернути в осяжному майбутньому.
«Я не думаю, що у вас є багато можливостей. Співпраця в медіа між росією і Китаєм міцна. Важко таргетувати аудиторію КНР. Можливо, я б зосередилася на китайській діаспорі, але її зараз в Україні не так багато. Я б намагалася інформувати про українську війну та поширювати повідомлення в західних ЗМІ. Не зосереджуватися сильно на китайському медіаринку, тому що вони втрачені для нас».
