Минув рік від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тоді західні партнери прогнозували поразку України за лічені тижні, а агресор планував захопити Київ за «два-три дні». Тепер (березень 2023 — ред.) Збройні Сили України повернули понад 50 відсотків територій, окупованих із 24 лютого, а українців знає та підтримує весь світ. Проте як це стало можливим за умов, коли ворог має більше техніки, амуніції, особового складу? Цього б не сталося, якби не українські воїни, яким доводилось імпровізувати й перемагати росіян головою, а не силою. Звісно, не варто забувати водночас і про західну підтримку. Можливим це стало завдяки креативності ЗСУ та незвичному використанню тривіальних для цивільної людини речей. Дізнавайтеся тут про те, як українські військові адаптували під свої потреби речі, які ми використовуємо у звичайному житті.
Пікапи
Важливий елемент роботи на фронті — це мобільність. Саме тому однією з головних потреб військових наразі залишаються автомобілі, особливо пікапи та джипи. Станом на грудень 2022 для потреб Збройних сил, благодійних фондів і громадських організацій в Україну завезли понад 60 тисяч автомобілів. Завдячуючи налагодженим процесам, волонтери привозять уживані авто з Європи, Азії, Америки й іноді Африки. Перед купівлею авто оглядають на місці, а вже потім везуть на територію України. Згідно з волонтерськими запитами, фаворити Збройних сил — Mitsubishi L 200, Pajero, Nissan X-Trail, Ford Ranger і багато інших пікапів, позашляховиків та мікроавтобусів. Головне в цій справі — висока прохідність авто.
Для чого Збройним силам ці автівки?Для чого Збройним силам ці автівки?
З очевидного — для пересування лінією фронту. Поки умовний Джон з Техасу везе в багажнику свого пікапа продукти додому, такий самий автомобіль підвозить на «нуль» боєприпаси, людей, евакуює поранених і допомагає виконувати багатьох інших завдань. Модернізовані цивільні авто використовують мобільні мінометні розрахунки, аби потрапити на бойову позицію. Інформацію про розташування ворога вони отримують від аеророзвідників, які тільки що повернулися з лінії фронту на такому ж позашляховику. Окремої уваги заслуговують Сили протиповітряної оборони, які, у разі масованого ракетного удару, оперативно потрапляють на оглядові позиції завдяки таким же автомобілям.
Модернізація
Якби Xzibit зробив новий сезон «Тачки на прокачку» в Україні, його рейтинги були б на висоті. І мова йде не лише про легке чи важке бронювання. За рік повномасштабної війни українські військові навчилися підлаштовувати цивільні авто під будь-які свої потреби. З огляду на кількість відео в соцмережах, найбільш популярне інженерне рішення — це встановлювати в багажники пікапів кулемети, або протитанкові/переносні зенітно-ракетні комплекси (далі — ПТРК/ПЗРК). Деякі спецпідрозділи доповнюють такі «турелі» (спеціальні кріплення для установки зброї — ред.) радіокеруванням і камерами спостереження, аби безпечно відбивати атаки ворога. Варіанти застосування знаходять навіть для трофейних пускових установок із підбитих РСЗВ, гвинтокрилів та літаків.
«Наші умільці з купи російського брухту роблять прекрасне. І цим прекрасним звільняють окуповані росіянами території», — розповідають на сторінці однієї з криворізьких бригад тероборони про пристосування пускової установки з БМ-21 «Град» на свій пікап.
Ловці «Шахедів»
5 жовтня минулого року російська федерація вперше використала іранські дрони типу «Shahed» для атаки критичної інфраструктури України. З того моменту українські сили пристосувалися до нового ворожого озброєння: кількість влучань такими видами безпілотних літальних апаратів (далі — БПЛА) зараз майже нульова. Це стало можливим також завдяки створенню мобільних вогневих груп протиповітряної оборони, які отримали назву «ловці Шахедів». Одна група складається з кількох позашляховиків: на одному встановлено крупнокаліберний кулемет, або зенітну установку, а на іншому потужний прожектор, який підсвічує цілі вночі.
Інший колісний транспорт
Уваги також варті інші транспортні інновації українців. Так, на початку повномасштабного вторгнення (у березні — ред.) волонтерам із фонду Сергія Притули довелося під’їжджати впритул до лінії зіткнення на Київщині, аби забрати парк квадроциклів. Пізніше вони послужили українським воїнам транспортом у Сумській, Київській та Чернігівській областях, де квадроцикли використовували для маневрування лісами, мінування і роботи з ПТРК.
Не варто забувати й про саморобний транспорт. З початку повномасштабного вторгнення в Україні з’явилося чимало волонтерських організацій, які займаються конструюванням саморобних багі (невеликих авто високої прохідності — ред.) та всюдиходів. Серед найбільш популярних — компанія Vols.
«Військові потребували швидких і маневрових транспортних засобів, що дозволяють вести розвідку й оперативно завдавати ударів по супротивнику. Багі збирають із запчастин до автомобілів ВАЗ, тому він має низьку собівартість, а також є простим в обслуговуванні та ремонті», — розповідає Мілітарний.
Дрони
Звичайна стрічка соціальних мереж українців наразі має такий вигляд: збір на дрон — збір на дрон — дрон збили, збираємо на новий — збір на пікап — збір на 10 дронів. Тому далі мова йтиме саме про цивільні БПЛА, які займають окреме, вочевидь, почесне місце в російсько-українській війні.
Недооцінити їхню роль на полі бою майже неможливо, адже «пташки», що створювалися для знімання весіль, буквально стали очима українських військових. Вони менші, тихіші, дешевші й більш маневрові за свої військові аналоги. До того ж їх банально більше, хоча через рік активних бойових дій із цим уже можна посперечатися.
Головна функція «весільних пташок» — аеророзвідка. Завдяки їм знаходять позиції техніки й особового складу ворога на різній глибині фронту. Вони допомагають у коригуванні артилерії, керуванні боєм із командного штабу. Якби не БПЛА, то всі ці функції довелося б виконувати військовим, ризикуючи своїм життям.
Наразі найбільш популярним вибором серед українських воїнів залишається лінійка дронів DJI. Mavic 3, Matrice 30T, Matrice 300 — фаворити відповідно до волонтерських зборів. Ще більш потрібні ті ж коптери, але в тепловізійній модифікації, яка дозволяє вести розвідку вночі.
Модернізація
За рік війни спектр задач коптерів дещо розширився. Серед інноваційних доповнень — саморобні системи скиду, які, дозволяють вішати на безпілотники невеликі міни, гранати й саморобні вибухові пристрої, які перетворюють його на мінібомбардувальники. Робляться такі системи з підручних матеріалів, часто з використанням 3D-принтерів, але вони не єдині приклади креативності української армії.
За останні кілька місяців українські пілоти БПЛА опанували новий сегмент «пташок»: FPV-дрони. Їх основним завданням так само залишається спостереження та пошук цілей, але якщо почепити снаряд і відправити «в один кінець», то ефект буде значно кращим. Такі саморобні дрони-камікадзе швидші, більш маневрові, а головне — дешевші за свої серійні аналоги.
Електроніка
Армія — це організм і, як і в будь-якому організмі, усе в армії взаємопов’язано. Аби приїхати на точку аеророзвідки потрібен пікап, аби провести аеророзвідку потрібен дрон. Для керування дроном потрібен планшет чи телефон зі спеціальним програмним забезпеченням. Цей ланцюг можна продовжувати довго, але краще розглянути кожну його частину детальніше.
Ведення війни у 21 сторіччі це не тільки про Леопарди, Хаймарси й винищувачі F-16. Так само як диджиталізація відбувається у вашому побуті, вона проходить і на фронті. Артилеристи та аеророзвідники часто працюють із планшетами, на яких, завдяки вітчизняному програмному забезпеченню, вираховують координати цілей, відмічають їх на мапі й передають один одному чи в командний пункт (далі — КП). Сам КП уже давно не виглядає як кротова нора з паперовою мапою на всю стіну. Сучасні пункти обладнують телевізорами, великими моніторами, аби слідкувати одразу за кількома напрямками та вести координацію. Їх обладнують підсилювачами зв’язку, ретрансляторами, блокаторами й іншим різноманітним обладнанням. Передають зображення на монітори з сучасних ноутбуків і комп’ютерів. Приблизно такі ж ви використовуєте вдома чи на роботі. Різниця полягає лише в програмному забезпеченні, розробленому для особливих завдань.
Старлінки
Командному пункту своєю чергою потрібен зв’язок, адже він у зоні бойових дій, де ціль №1 для ворога — супутникові вежі. Їх зазвичай вражають першими. У цій ситуації на допомогу ЗСУ і стали Старлінки — супутникові тарілки від компанії SpaceX, які дозволяють українським бійцям мати хороший інтернет навіть в окопах. Їх виставляють із бліндажів, встановлюють на дахах будівель, на командних пунктах, у прифронтових містах, поширюючи зв’язок місцевому населенню. Можна сміливо сказати, що Старлінки стали тузом у колоді Збройних сил України, адже вони надають їм швидкість у реагуванні, комунікації та прийнятті рішень, що позитивно відображається на полі бою.
Старлінки для цивільних
Після початку масштабних щотижневих ракетних ударів по території України і, як наслідок, тривалих блекаутів супутниковий зв’язок від SpaceX став популярним і серед цивільних. Їх встановлювали в Пунктах Незламності, аби кожен міг зв’язатися з близькими, коли потрібно, та купували для приватного користування. Супутниковий зв’язок у поєднанні з потужними акумуляторами давав власнику змогу працювати з дому, навіть якщо в місті відсутня електроенергія. Тарілки навіть вішали на потяги й маршрутні автобуси, аби, так би мовити, покращити сервіс.
Поодинокі, але теж виняткові приклади креативності
Задля впровадження інновацій у процес ведення бойових дій створюються навіть окремі підрозділи, такі як рота ударних безпілотників «Птахи Мадяра» та спецпідрозділ «Сенека» в складі 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Але якщо «Птахи Мадяра» спеціалізуються лише на БПЛА, то «Сенека» — справжній приклад інжинірингу на фронті. Кілька прикладів їх роботи ми й розберемо.
Камери спостереження
Про них уже йшлося раніше, проте цей випадок цікавіший. Бійці під’єднали камеру до пікапа зі встановленою туреллю. Ось що розповів у своєму твіттері командир спецпідрозділу з позивним «Змій» про роботу цих камер:
«Ці камери потрібні для цілодобового спостереження за пересуваннями ворога в онлайн-режимі, особливо коли немає можливості підняти дрони, для скорочення кількості передових пунктів спостереження, коригування артилерії візуально».
Також у своєму твіттері «Змій» продемонстрував тестування роботів на радіокеруванні. Кінцеву ціль військовий не розкривав, але можна припустити, що вона може бути як розвідувальна, так і ударна.
Усі приклади дуже наочно демонструють, як українські воїни, проявляючи свою креативність та кмітливість, нівелюють кількісну перевагу противника на полі бою й знаходять час і місце для інновацій навіть на війні. Але насправді це лише репрезентація українців як нації, тож уявіть, що ми зможемо дати світові, коли переможемо.
