26 лютого 2022 року, через два дні після початку повномасштабного вторгнення Росії, Україна подала позов до Міжнародного суду ООН.
Чому це не позов проти вчинення росіянами геноциду на території України та що таке «правосуддя у відповідь» — розповідаємо в Ukrainian Moment.
Про що йдеться у позові України?
Справа стосується заяви РФ, яка намагалася виправдати військові дії на території України потребою захистити російськомовне населення від «геноциду», яке нібито відбувалося на Сході України.
«Мета спецоперації — захист людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму», — заявив 24 лютого 2022 року президент РФ Владімір Путін, обґрунтувавши, зокрема, цим початок війни проти України.
Саме ці слова лягли в основу цієї судової суперечки. І саме їхня інтерпретація становила більшу частину аргументів сторін.
Окрім того, Україна просила суд оголосити дії РФ проти України, зокрема визнання так званих «днр» і «лнр», такими, що порушують статті Конвенції про запобігання геноциду.
Перехід подій
7 березня 2022 року суд ООН відкрив справу і заслухав аргументи України. Друге засідання призначили на 8 березня, щоб дати Росії надати свої докази та аргументи, однак Москва протестувала проти судового засідання.
16 березня 2022 року Суд все ж ухвалив проміжне рішення щодо запобіжних заходів.
Заходи передбачали:
- Росія повинна «негайно зупинити військові операції, які почала 24 лютого на території України;
- Росія повинна забезпечити, щоб будь-які військові або парамілітарні угруповання, які вона підтримує або якими керує, так само як і будь-які організації чи люди, які їй підконтрольні, не вдавалися до подальших військових дій;
- обидві сторони повинні утриматися від «будь-яких дій, які можуть поглибити або розширити суперечку перед судом або зробити її складнішою для вирішення» (одностайно).
Проти перших двох пунктів проголосували представники Росії та Китаю Кірілл Гєворкян і Ханьцінь Сюе відповідно. За останній пункт у переліку проголосували одностайно.
У липні 2022 року Україна подала Меморандум до Міжнародного суду ООН.
«Ми доводимо, що РФ порушила Конвенцію про геноцид, виправдовуючи свою військову агресію безпідставними звинуваченнями України в “геноциді”», — заявив тодішній Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Україна подала Меморандум до Міжнародного суду ООН. Ми доводимо, що РФ порушила Конвенцію про геноцид, виправдовуючи свою військову агресію безпідставними звинуваченнями України в «геноциді». Це важливий крок для притягнення РФ до відповідальності і відшкодування завданої шкоди.
— Dmytro Kuleba (@DmytroKuleba) July 1, 2022
На тому, що ця справа не стосується того, чи вчиняє Росія геноцид на території України наголошував і український адвокат Юрій Білоусов.
«Росія маніпулює цим терміном щодо геноциду і штучно використовує термін геноцид. РФ використовувала його для того, щоб, в першу чергу, визнати так звані «ДНР» та «ЛНР» (незаконні збройні угруповання – ред.), потім … розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Ось наша держава взяла цю Конвенцію про геноцид, взяла статут цього Міжнародного суду ООН і звернулася з заявою до суду, де попросила ухвалити таке рішення, яким буде зафіксовано, що ніякого геноциду в Україні, в Донецькій, Луганській областях з боку української держави не було», – пояснює адвокат, цитує «Радіо Свобода».
Попередні слухання у Міжнародному суді ООН тривали з 18 до 27 вересня. Як повідомляли кореспонденти «Укрінформу» 18 та 25 вересня виступали представники Росії, 19 та 27 вересня — Україна.
До справи також долучилися 32 країни зі своїми інтервенціями. Вони виступили на підтримку Києва 20 вересня 2023 року.
Зрештою у лютому 2024 року Міжнародний суд ООН таки вирішив, що має юрисдикцію, щоб розбиратися з цією справою. Справа перейшла у стадію розгляду по суті.
Суд вирішив, що має юрисдикцію розглядати прохання України (пункт 178 Меморандуму — Ред.) «винести рішення та заявити, що немає достовірних доказів того, що Україна несе відповідальність за вчинення геноциду з порушенням Конвенції про геноцид у Донецькій та Луганській областях України».
Водночас суд ухвалив рішення, що не має юрисдикції розглядати:
- застосування РФ сили в та проти України як порушення Конвенції про геноцид;
- визнання Росії так званих «днр» і «лнр» як порушення Конвенції про геноцид.
І хоча Міжнародний суд не погодився розглядати усі претензії, які висунула у позові 26 лютого Україна, таке рішення сприйняли позитивно.
«Рішення Міжнародного суду ООН, оголошене 2 лютого, стало важливим кроком задля прагнення РФ до відповідальності за численні порушення нею норм міжнародного права», — заявили у МЗС України.
Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, називав проміжне рішення суду розглядати справу по суті таким, що увійде в історію.
За його словами, до цього часу в міжнародних судових та арбітражних установах не визнавали можливість «зворотних позовів» (з англ. jurisdiction in reverse — правосуддя у відповідь).
«Це окрема категорія справ, коли одна держава звинувачує іншу в тому, що ця друга держава неправомірно заявляє про порушення міжнародного права, які нібито вчиняє перша держава», — пояснював Тропін для Zmina.
Метью Джиллет, експерт з міжнародного права, який має досвід роботи в МКС та трибуналі щодо колишньої Югославії, у коментарі «Суспільному» назвав рішення суду «неоднозначне».
Водночас на його думку, суд дав чіткий сигнал «геноциду, вчиненого Україною, на Донбасі не було, а це — основна частина наративу, який Росія використовує як виправдання для так званої військової спецоперації».
Зараз на Україну чекає розгляд справи по суті. Рішення на користь України створить правовий контекст, на який можна буде спиратися в майбутніх позовах проти Росії. Таку думку висловила Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини.
Реакція світу та підтримка міжнародних партнерів
Генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш заявляв, що події, які відбуваються в окремих районах Донецької та Луганської областей, не підпадають під визначення геноциду.
«Геноцид – це злочин, який має чітке визначення, і використовувати це визначення слід відповідно до міжнародного права. Я думаю, це не той випадок», — сказав Ґутерріш ще у березні 2022 року.
У Міжнародному суді зі своїми інтервенціями виступили 32 країни. Серед них Австрія, Бельгія, Велика Британія, Канада, Німеччина та інші.
Конвенція про геноцид від 1948 року
Конвенція про запобігання геноциду від 1948 року визначає, що саме можна вважати геноцидом. Документ також закріплює обов’язок країн-учасниць запобігати таким злочинам і карати їх винуватців.
Ця Конвенція, тексти якої китайською, англійською, французькою, російською та іспанською мовами є рівно автентичними, датується 9 грудня 1948 року. Документ набрав чинності 12 січня 1951 р.
І Україна, і Росія підписали документ, а у 1954 ратифікували його ще й у складі СРСР.
UPD: Що відбувається зараз?
Рішення на користь України створить правовий контекст, на який можна буде спиратися в майбутніх позовах проти Росії.
Росія мала надіслати свій контрмеморандум до 18 листопада 2024 року. Раніше представники РФ вже кілька разів просили про продовження термінів подачі контраргументів.
Україна натомість просила суд заборонити відтерміновувати подачу аргументів російських представників.
Оскільки Росія, почавши повномасштабну війну проти України, повинна була б уже мати готові докази, які могли б «виправдати» воєнні дії на території України через так званий «геноцид» проти російськомовного населення.
Слідкуємо за ситуацією.