Сьогодні в Україні існує два типи аудіодоріжок для фільмів: дубляж й озвучка. Дубляж — повне видалення мови оригіналу та її заміна на україномовну аудіодоріжку. Текст для акторів дубляжу створюється так, щоб той підлаштовувався під рух губ героя фільму. Озвучка — це коли оригінальна аудіодоріжка приглушується, але повністю не видаляється. На неї накладається нова аудіодоріжка українською мовою. Однак для досягнення повної українізації кінопростору країні довелося пройти довгий шлях боротьби з русифікацією і процес самовдосконалення у сфері звукорежисури.
Русифікація українського дубляжу
У радянські часи закордонні фільми практично не дублювали українською мовою. Та й навіщо? «Єдиному» радянському народу мало вистачити лише російського перекладу. Дублювати українською мовою можна було хіба що російськомовні фільми УРСР. Проте вже наприкінці 1980-х репертуар кінотеатрів був на 99% російськомовним. Навіть фільми українських кіностудій транслювали саме в російськомовному варіанті.
Проголошення незалежності проблему українського дубляжу не вирішило. До 1995 року у всіх пострадянських країнах узагалі діяло ембарго на прокат американських фільмів. Усе через відсутність відповідного антипіратського закону. Згодом в Україні набув чинності закон про авторські права, і ембарго скасували. Кінопрокатний ринок нарешті вдалося запустити. Щоправда, увесь дубляж тоді був російськомовним.
Перші кроки до українізації
У ті роки українську мову можна було почути хіба що на телебаченні. Іноземні фільми та серіали почали дублювати на замовлення телеканалів. У 1996 році в ефір українського телеканалу ICTV вийшов американський ситком «Альф». Історія смішного прибульця запала в душу глядачеві, зокрема завдяки гарному українському перекладу Олексія Негребецького. Він став голосом українського дубляжу. Після «Альфа» він почав дублювати й фільми для кінотеатрів. У 2000 році на телеканалі навіть провели своєрідний «Альф-марафон». Серіал транслювали протягом дня з перервами для випусків новин.
Українською мовою дублювали ще один популярний серіал — «Друзі». Історія про шістьох молодих людей із різними характерами припала до серця українцям. До того ж завдяки зусиллям перекладачів та акторів озвучення вони змогли дивитися нові серії майже одночасно з американськими глядачами.
Розквіт українського дубляжу
Попри наявність відповідного контенту на телебаченні, у кінотеатрах українську мову було довго не чути. Переломним моментом для українського дубляжу став 2006 рік. Саме тоді Кабмін видав ухвалу про обов’язкове дублювання всіх іноземних фільмів українською мовою. Передбачалося, що перехід буде поступовим: 2006 року українська мова мала дублювати не менше 20% фільмів, а з 1 липня 2007 року — не менше 70%. Таке рішення сподобалося українським кінопрокатникам, які безпосередньо працювали з найбільшими голлівудськими кінокомпаніями.
У 2006 році за часів правління президента України Віктора Ющенка запровадили обов’язковий дубляж фільмів українською мовою для показу в кінотеатрах. Тоді, 16 років тому, це рішення викликало бурхливі обговорення: прокатники прогнозували подорожчання квитків через додаткові витрати, усі експерти стверджували, що глядачі перестануть ходити в кіно. Проте збори кінотеатрів зросли. 2010-го, за проросійського президента Віктора Януковича, обов’язкове дублювання українською скасували. Але за цей час український дубляж встиг стати навіть предметом певної гордості: його постійно обговорюють, порівнюють із російським і найчастіше доходять висновку про його більшу точність, доречність та кращу адаптацію.
Треба віддати належне українським акторам і перекладачам — вони зуміли створити унікальний, ні на що не схожий продукт. Вони не просто перекладали фільм, а адаптували його під українські реалії. Наприклад, у російському «Гаррі Поттері» всі герої говорять однією мовою. А в українській версії герої говорять різними діалектами, як це було в англійському оригіналі.
Порівняння українського дубляжу з іноземним
Серед багатьох особливостей українського кінематографа — озвучка всіх іноземних фільмів, які виходять у прокат, з мови оригіналу на українську. Дубляжем власних фільмів можуть похизуватися не всі країни Європи. Наприклад, у країнах Північної Європи та на Балканах лише мультики дублюються чи озвучуються голосом. Інші картини йдуть мовою оригіналу з перекладом у вигляді субтитрів. Схожа ситуація й у карликових кінотеатрах інших європейських країн, але у великих кіномережах іноземні фільми озвучуються або повністю дублюються національною мовою. Звукорежисерка польської студії звукозапису «Hiventy Poland» розповіла нашій редакції, що в Польщі найпоширеніший вид озвучки — лектор. Це чоловічий (дуже рідко жіночий) голос, який начитує текст польською мовою зверху оригіналу. Повноцінний дубляж почав розвиватися десь у 90-х. Головна причина популярності лектора — це швидко й дешево. Якщо на повноцінну озвучку одного сезону серіалу витрачається понад місяць, то на лектора піде вдвічі менше часу й грошей.
Дівчина працювала також в Україні, тому пояснює різницю в озвучці фільмів так: «Багато режисерів польського дубляжу цінують натуральність і повсякденну вимову, у той час, як в Україні частіше можна зустріти літературне мовлення. Я вважаю, що в українській озвучці слідкувати за вимовою слів важливо, адже в нашій повсякденній мові часто зустрічаються русизми, неправильні наголоси тощо, а чути таке в кінотеатрі не дуже приємно. Також у Польщі досить рідко озвучують художні фільми, тож якщо вирішите піти в польський кінотеатр — будьте готові дивитися фільм із субтитрами й оригінальною озвучкою».
Як розвивається український дубляж зараз
Працювавши в Україні, Марта помітила наступні особливості нашого дубляжу. У озвучуванні мультфільмів в Україні простежується поділ дві школи. Перша: актори повинні грати у фільмі, так само як вони грають у житті, у фільмах. Друга: актори змінюють голоси, спотворюють їх та перебільшують. У другій школі дубляж мультфільму може відрізнятися від фільму. Буває, персонажам надають якісь неприродні зміни голосу, які показують риси його характеру. Якщо у фільмі актори самі співали пісні, значить, наші актори теж повинні співати українською. До фільмів, де професійно співають голлівудські зірки, шукають схожі голоси.
Дубляж теж дуже змінився. Раніше достатньо було просто потрапляти «в губи», щоб актор не різав слух. Якщо, наприклад, у барі говорять люди на фоні, то це залишалося без перекладу. Зараз усе стало значно скрупульозніше. Про те, щоб потрапляти просто «в губи», уже й не йдеться. Польська звукорежисерка згадує свою роботу в Україні так: «Ми маємо зробити хороший переклад, дублювати все, що звучить у фільмі. За ці роки наші актори дубляжу дуже зросли. Колись на запис головної ролі одного актора могло піти 12 днів, а зараз можна записати за 4 дні, залежно від складності ролі. Перекладачі мають перекладати текст не тільки грамотно, а й цікаво, зрозуміло, без хитромудрих чи застарілих слів. Переклад на 20% коригується під час дубляжу».
Під час війни багато українських кінотеатрів повністю припинили роботу, а деякі, у великих містах, продовжують її з відповідними заходами безпеки. Глядачі мають покинути кінозал під час повітряної тривоги, гроші за квитки їм повернуть. Не всі студії звукозапису продовжили свою роботу в Україні. Безліч українських акторів відвідують студії дубляжу й озвучки за кордоном, де роблять величезний внесок у наш культурний фронт.
