Через російське вторгнення наша країна зазнала багато болю й руйнувань неймовірних масштабів. Це привернуло увагу світової спільноти до України та її історико-культурної спадщини.
Тепер українці мають шанс виправити історію й те зло, якого зазнала нація, і нарешті відректися від імперіалістичної спадщини російської імперії та радянського союзу.
Так, українці поступово повертають привласнених російською колоніальною владою національних митців й історичних діячів.
Зміна перспективи
Нещодавно Метрополітен-музей у США визнав Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та Іллю Рєпіна українськими художниками, про це йдеться на сайті установи. Наприклад, на сторінці, де представлена відома картина Івана Айвазовського «Корабель у місячному сяйві» вказано, що автор українець.
На сторінці картини Архипа Івановича Куїнджі «Червоний захід» зазначено, що «в березні 2022 року художній музей імені Куїнджі в Маріуполі, в Україні, був знищений унаслідок російського авіаудару».
Таким чином, люди з усіх куточків світу дізнаються про викрадених російським імперським режимом українських митців. Однак, варто зазначити, цей процес досить виснажливий і потребує багато часу.
Одна з таких жертв російської дезінформації — художник Казимир Малевич. Світ знає його як російського чи радянського художника, але аж ніяк не українського. На сайті галереї Тейт (однієї з найбільших у Великій Британії) зазначено, що Казимир Малевич — російський художник. У статті також використано транслітеровану на російський лад назву «Kiev» замість правильної назви столиці України «Kyiv».
Тож, у цій статті ми розвінчаємо міф про те, що Казимир Малевич був виключно російським художником, розкажемо про його українську ідентичність і про вплив України на творчість митця.
Дитина Капітолію
Казимир Малевич народився в Києві 23 лютого 1879 року. Його родина мала польське коріння. Батько працював на цукровому заводі й мріяв про те, щоб син став цукроваром.
Художник навчався мистецтва в Київській художній школі імені Миколи Мурашка під керівництвом Миколи Пимоненка, українського майстра побутового живопису.
У 1928–1930 роках Малевич був професором Київського художнього інституту, малював київські пейзажі. У 1920-х роках брав активну участь у мистецькому житті Києва, входив до Спілки сучасних художників України.
У 1930 році митець планував назавжди повернутися в Україну. Але невдовзі до Києва дійшла сталінська культурна революція і безпартійних спеціалістів із дореволюційною освітою оголосили «ворогами пролетаріату».
У листах до київських друзів, написаних українською мовою, митець завжди згадував Київ із ностальгією: «Київ залишився неповторним у моїй пам’яті. Будинки, муровані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя вплинуло на мене дедалі більше».
Українська пісня в душі митця
Казимир познайомився з мистецтвом ще в дитинстві. Оскільки батько Казимира був дипломованим фахівцем цукрових заводів, родина Малевичів ненадовго засиджувалася на одному місці. Вони об’їздили майже всю Україну. До 17 років Казимир встиг пожити на Поділлі, Харківщині й Чернігівщині.
Його цікавило, як місцеві жінки розписують хати різними візерунками: «Узимку, коли заводські день і ніч працюють, селяни шиють, вишивають, співають пісні, танцюють, хлопці грають на скрипках… Я з великим хвилюванням дивився, як роблять селяни розписи, і допомагав їм вимазувати глиною підлоги хати й робити візерунки на печі», — писав художник.
Дослідники творчості митця припускають, що саме творчість українських селян так надихнула Казимира Малевича. Геометричні форми на картинах митця й справді дуже схожі на візерунки вишиванок, рушників і розписів на печах.
Шлях митця до формування стилю супрематизму був досить довгим. На початку творчості в його творах домінували мотиви українського села. А вже з початком навчання Малевича в художній школі Миколи Мурашка на зміну примітивізму прийшов короткий період натуралізму. Також, Казимир Малевич працював і в символізмі та модернізмі.
Український народ у творчості художника
Сільська тематика мала помітний вплив у творчості Казимира Малевича. До того ж митець не раз зізнавався, що почав малювати саме через українське сільське життя й культуру. Живучи в росії, митець часто з ніжністю згадував Україну: «жодна ніч у росії не зрівняється з українською».
Селянський цикл — це приклад сприйняття Казимиром Малевичем зображення селянського життя. Фігури заклопотаних селян були навмисно примітивно спрощені, збільшені та деформовані для створення виразності й підкреслення ролі кольору.
Це відображає ставлення митця до села та традиційної сільської культури як однієї з невіддільних частин його життя і творчості.
Суперечки щодо Малевича
У світовому творчому дискурсі й донині точаться дискусії щодо національності митця. Оскільки Казимир Малевич багато подорожував республіками радянського союзу, це робило його вразливим перед російським імперіалізмом і проголошенням Казимира Малевича російським діячем.
Окрім росії, за право називати Казимира Малевича своїм художником бореться також Польща. Поляки виправдовують це тим, що батьки Малевича мали польське коріння й спілкувалися між собою польською. З батьками Малевич і справді розмовляв польською. Проте, за словами очевидців, більше він усе ж розмовляв українською мовою.
Тож сьогодні все більше і більше країн визнають, що Малевич був українцем. Так, нещодавно амстердамський музей Stedelijk визнав Казимира Малевича українським художником. Інформацію щодо походження художника, якого досі вважали російським митцем, змінили в описах робіт у музеї та на сторінках його вебсайту.
Казимир Малевич — це провідна постать у творенні українського авангарду. Російська колоніальна політика роками нищила творчість підвладних їй республік і захоплювала найталановитіших митців, приписуючи їх собі та повністю ігноруючи їх національність і походження. Тому трапляються такі ситуації, коли людей, які виросли в українському середовищі, які надихалися українською культурою й вважали себе українцями, чомусь у підручниках сучасної росії називають «росіянами».
«Якщо ви подивитеся на дні російської культури в будь-якій країні, ви побачите, скільки артистів вони називають російськими. Хоча насправді ці люди втекли з росії, зазнали найбільших репресій у росії та ніколи не вважали себе росіянами», — каже Любов Цибульська, керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. «Ворог намагається оголосити на весь світ, що Малевич — російський художник. Ми не можемо закривати на це очі, це не може бути поза політикою».
Саме тому вкрай актуально вивчати життя і творчість Казимира Малевича з акцентом на його українське походження та вплив української культури на формування особистості митця. Ми маємо боротися за те, щоб увесь світ побачив жовто-блакитне серце всередині чорного квадрата.
