З самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чинна французька влада суперечлива у своїх діях, а президента Французької Республіки Еммануеля Макрона українці часто звинувачують у «сидінні на двох стільцях». З одного боку ця країна приймає українських біженців, надає фінансову та гуманітарну допомогу, а також важливе для українських військових озброєння (гаубиці Caesar, системи ППО, бронемашини тощо).Крім того, в Україні, наприклад, працювали французькі жандарми, розслідуючи воєнні злочини росії.
Водночас сам Макрон відомий своїми дзвінками володимиру путіну, розмовами про те, що президенту росії «потрібно зберегти лице», а російській федерації «надати гарантії безпеки».
До чого цей мініекскурс у політику? До того, що інколи здається, що французькі ЗМІ, повторюючи стратегію влади, теж намагаються «усидіти на двох стільцях». Вони балансують між проукраїнськими й проросійськими наративами, однак інколи не втримують балансу і скочуються до рівня банальної пропаганди. Детальніше про це — далі в матеріалі.
Крим і російський бізнес, що «чинить опір». Репортажі Le Monde
Серед усіх медіа Le Monde у Франції читають найбільше: у 2021 році газета нараховувала майже 2,5 мільйона читачів, а станом на кінець того ж 2021 року Le Monde мав понад 500 000 передплатників: серед них 87 тисяч «паперових» і 414 тисяч — онлайн.
Відповідно видання з такою великою авдиторією має неабиякий вплив на суспільну думку. Але яку саме думку та яку позицію транслює газета інколи зрозуміти важко. Нижче кілька прикладів неоднозначних матеріалів, пов’язаних з агресії росії в Україні.
Репортаж від 2 листопада 2022 року із назвою «Крим, півострів із яким росія пов’язала свою долю» починається з того, що більшість кримчан, яких опитав Le Monde, нібито вважають «що гіпотеза щодо повернення півострова до України є малоймовірною».
Далі, першу половину репортажу, журналісти старанно описують «глобальні російські проєкти» метою яких є, наприклад, «зробити з Севастополя великий культурний центр росії». Так видання захоплюється тим, що Севастопольський театр опери та балету будують, і робітники «не зупиняються навіть у неділю» попри «теперішній контекст», те, що багато хто з них пішов в армію, а над будівництвом постійно літають військові гелікоптери.
По-перше, ніде не згадується про те, що «контекст» виник через розв’язання війни саме росією, події в Україні переважно називають конфліктом. А по-друге, наративи видання Le Monde тут підозріло схожі на улюблений наратив російської пропагандистської агенції «РИА Новости»: розповідати, як все чудово виконують за наказом президента рф путіна, водночас «забуваючи» розказати, як там справи в людей, у яких зазвичай у цей момент нема води або світла, або грошей, або всього разом.
Далі більше: одна з героїнь репортажу, викладачка хореографії в Севастополі, заявляє, що «люди мають довіру до нашого президента і будують своє майбутнє», а інший герой, ректор цієї ж хореографічної академії родом із Херсону, розказав, що має на плечах татуювання із зображенням володимира путіна. Невідомо, чи це було зроблено спеціально, але виглядає так, ніби Le Monde хотів показати, що саме українці більше за всіх підтримують росію.
Ще одна літня пара повторила французьким журналістам російський наратив, що «Кримський півострів добре захищений, а в росії якщо що є ядерна зброя, аби достатньо налякати американців та європейців».
І коли вже здавалося, що цей матеріал зовсім безнадійний, з’явилися деякі натяки на збалансованість. Принаймні в другій половині репортажу видання показало «зворотну сторону медалі». Так один із героїв сказав, що голосував «за» під час так званого референдуму 2014 року, адже «не мав вибору», однак зараз чоловік незадоволений «присутністю росіян» на півострові, адже москва не може впоратися з економічними й соціальними проблемами.
Крім того, згадуються репресії російської влади проти корінного населення півострова, зокрема проти кримських татар. Серед таких історій: Міс Криму 2022, яка була оштрафована на 40 тисяч рублів за те, що співала на відео українську пісню або 62-річний громадський діяч Олег Приходько, який був засуджений до 5 років ув’язнення нібито за те, що він хотів підірвати міську адміністрацію міста Саки. До цього чоловік прославився тим, що зміг зберегти український прапор і вивісити його у дворі будинку після окупації півострова у 2014 році.
Зважаючи на ці моменти, суто технічно матеріал можна назвати збалансованим, однак можна цьому тексту й пред’явити щонайменше дві суттєві претензії. По-перше, ніякого натяку на багатосторонність думок немає ні в заголовку, ні в ліді. І зважаючи на те, що матеріал достатньо довгий, зовсім не всі дочитають до того моменту, де з’явиться альтернативна думка. А по-друге, у деяких немає й можливості дочитати до цього моменту, адже підписка на видання платна, і якщо як раз першу частину (хоч і не всю) можна побачити без оплати, то другу — ні.
Цікавий для розгляду репортаж «Як російська економіка протистоїть шоку від санкцій». Якщо коротко: у матеріалі описується робота підприємства «Лістон» на тлі антиросійських обмежень. Компанія розташовується в калузькій області й займається виробництвом медичного лабораторного обладнання.
Претензія в цьому випадку полягає ось у чому. З одного боку, Франція в складі Європейського Союзу доєднується до антиросійських санкцій і наголошує на тому, що економіка рф не має фінансувати російський військовий сектор і відповідно вторгнення в Україну. А з іншого боку — видання Le Monde пише про «знамениту російську стійкість», про те, що «Лістон» — це «така успішна індустріальна фірма, яких не вистачає росії» і про те, «як фірма має справу з санкціями, ілюструє стійкість цієї (російської — ред.) економіки, швидкий крах якої передбачали багато спостерігачів».
Цілком можливо, що за цим «прославленням» російської економіки стоїть страх: страх краху цієї ж економіки й страх того, до чого призведе перерозподіл сил на світовому ринку, абощо.
«Найчастіше пишуть просто факти без свого ставлення до цього. Але коли є якийсь аналіз, то я б сказала, що є песимістичне бачення щодо перемоги й страх що “це спровокує ескалацію” або що ціни ростуть, бо російський газ не можна купувати», — коментує висвітлення французькими ЗМІ війни в Україні Олександра Римарчук, українка, що живе і працює у Франції.
Справедливості буде зазначити, що є й багато інших репортажів та матеріалів у Le Monde: наприклад, редакційна стаття «Підтримати Україну, аби забезпечити мир», у якій йдеться про необхідність постачання в Україну більшої кількості озброєння, або стаття про «боягузливі бомбардування», де описуються атаки рф на цивільну інфраструктуру України. Та все ж попередні описані випадки дещо псують враження…
Хто має звільняти Маріуполь
Ще один «прикрий випадок» стався з англомовним французьким телеканалом France 24 English, в ефірі якого ведучий 21 травня декілька разів повідомив про «звільнення Маріуполя», посилаючись на міністерство оборони рф.
«Дивлюся французький канал новин France 24 English і мені здається, що мені почулося, зробив вдвічі голосніше, але ні, не почулося: у сюжеті про Маріуполь ведучий знову і знову починає текст словами: “Mariupol has been totally liberated, announces Russian defense ministry”. Тобто “Маріуполь повністю звільнений, доповідає міністерство оборони рф”. І все, навіть української точки зору нема», — написав український журналіст Віталій Сич.
Щоправда, уже наступного дня Сич повідомив, що французький телеканал визнав свою помилку і запевнив, що ніколи не займав та не займатиме проросійської позиції.
«Дякую французьким колегам за миттєву реакцію. Вони повідомили, що це була прикра помилка одного з редакторів, інцидент спричинив велику дискусію у редакції, канал ніколи не займав і не буде займати проросійську позицію. Дякую кореспонденту France 24 Gulliver Cragg за адекватність та посередництво», — написав журналіст.
Але все ж інцидент більш ніж неприємний. У цьому випадку йдеться скоріш за все про помилку конкретного редактора, адже надто вже відкритим та «незграбним» виглядає таке транслювання російських наративів. Хай там як, коли ведучий каже про «звільнення Маріуполя» з посиланням на міноборони рф, то це очевидне недотримання журналістських стандартів, а саме нехтування принципом балансу думок та точок зору. Звісно, очевидна ця помилка для нас, українців, а іноземне медіа просто послалося на одне джерело, що власне не рідкість у ЗМІ. Однак є кілька факторів, які роблять саме цю помилку непростимою.
По-перше, ситуація в Маріуполі набула настільки широкого розголосу у світі, що не можна виправдати помилку France 24 English нерозумінням контексту загалом.
По-друге, глядачі мають розуміти всю безглуздість формулювання, придуманого міністерством оборони росії та згодом повтореного французькими журналістами. Звільнення — це позбавлення чого-небудь або кого-небудь від пригноблення, безправ’я. Тобто аби щось звільнити, це щось мало бути захоплене. Але Маріуполь — це українське місто (згідно з Конституцією України та іншими державними законами, визнаними зокрема в ЄС й інших державах світу). росія захопила Маріуполь (а з 20 травня 2022 року перебуває під повною окупацією, після того, як бійці полку «Азов», що боронили «Азовсталь» здалися в полон), і це українській армії тепер доведеться звільняти місто.
Експерт у сфері французько-українських відносин, близький до питання, який побажав залишитися анонімним зазначив, що французьке суспільство дуже співчуває українським проблемам, і медіа загалом теж, однак професіоналізм журналістів — низький, і фактологічні помилки досить часті.
«ФСБ також роками проводило приховану та ефективну роботу із залучення політичних екстремістів лівих і правих до контакту з російською владою (зокрема через фінансування або створення так званих “дружніх об’єднань”. Це абсолютно нормально в мирний час, але це керується та організовується російськими спецслужбами, і ці екстремістські заяви зараз зустрічаються в ЗМІ», — додав він.
То що з Кримом?
Не лише французькі видання свого часу відзначилися тим, що показали Крим частиною росії. Однак Франція точно одна з «рекордсменок» у цій справі. Водночас її медіа та видавництва «дарували» кримський півострів рф відносно регулярно, починаючи з 2014 року, коли росія анексувала Крим і фактично ще тоді почала війну проти України.
Так наприкінці 2015 року французький видавничий дім «Larousse» надрукував соціально-економічний атлас на 2016 рік, у якому Крим був частиною росії. Після звернення українського посольства помилка була виправлена.
Майже одночасно спільнота «Євромайдан-Франція» повідомила, що ще одне французьке видавництво — тепер Rocher — у геополітичному атласі світу зобразило Крим російським. Щоправда, згодом спільнота перепросила в читачів й визнала, що інформація була хибною: виявилося, що фотографія карти атласу насправді була взята як раз таки з видання «Larousse». Однак прецедент у французькому, а разом із тим і європейському інфопросторі вже стався.
У травні 2020 року знову-таки видання «Le Monde» опублікувало інтерактивну карту поширення коронавірусу у світі, і на цій карті кримський півострів — це територія російської федерації. Тобто якщо користувач натискав на Крим, показувалася статистика захворюваності в росії. Помилка була виправлена досить оперативно.
У вересні 2020 року французький телеканал ARTE у своїй програмі Le Dessous des cartes («З відкритими картами») показав окупований український Крим як частину території росії. При цьому українські журналісти зазначили, що програма була присвячена ситуації геополітичній ситуації навколо Чорного й Азовського морів, і Крим жодного разу в трансляції не показали українським: в одному варіанті півострів показаний просто російським, в іншому — як анексована, тобто спірна територія, у ще одному варіанті — Крим це нібито російська військова база (територія зафарбована червоним).
Ще одна подібна ситуація трапилася вже у 2022 році, майже напередодні повномасштабного російського вторгнення. 11 січня французький телеканал France Television у відеосюжеті про ситуацію на сході України під час ілюстрації подій 2014 року зобразив Крим як частину росії, повідомив «Крим.Реалії». Посольство України знову-таки звернулося до телеканалу, і знову-таки телеканал перепросив, заявивши, що сталася технічна помилка.
Як бачимо, випадків було чимало, і це лише ті, які були помічені громадськістю.
Щодо причин: звичайно, не можна нехтувати можливістю технічних помилок чи помилок конкретних редакторів, видавців, журналістів тощо. Однак у випадку Франції непокоїть той факт, що французька влада й політична еліта сама ніяк не може визначитися з позицією щодо Криму. Навіть чинний президент Французької Республіки Еммануель Макрон ще восени ухилявся від питання журналістів про те, чи підтримає він український наступ із метою повернути собі Крим.
«Якось у міру розвитку конфлікту і росії, і Україні доведеться повернутися до переговорів. Питання в тому, чи будуть цілі війни досягнуті лише військовими засобами. Хоча українцям вирішувати, якими мають бути ці цілі. Кажу вам, що в якийсь момент це буде необхідно. Ось чому я завжди відмовлявся від максималістських позицій», — заявив Макрон.
Водночас треба зазначити, що офіційний Париж засуджує і завжди засуджував, не визнає і ніколи не визнавав анексії Криму, псевдореферендуму, так званого «приєднання» півострова до складу рф тощо. Це стосується як Макрона, так і його попередника Франсуа Олланда.
Цього ж не можна сказати про французьку опозицію. Наприклад, ще у 2017 році тодішній кандидат у президенти й експрем’єр-міністр Франсуа Фійон заявляв, що «Крим — це територія історично, культурно і лінгвістично російська», і «марно наполягати на тому, щоб росія пішла з Криму, цього ніколи не трапиться».
Ще одна проросійська французька політична діячка — екслідерка партії «Національне об’єднання» і кандидатка в президенти у 2017 та 2022 роках Марін Ле Пен — постійно заявляє, що Крим нібито «законно російський». Як у 2017 році Ле Пен називала півострів «невіддільною частиною росії», так і напередодні виборів у Франції 2022 року вона повторила ту ж тезу.
«Я не заперечувала, бо був референдум… Я анітрохи про це не жалкую. Крим був українським 26 років, решта часу був російським. Народ Криму хотів увійти до росії, ось і все», — заявила Ле Пен в інтерв’ю bfmtv.
Загалом справа не в тому, що лише у Франції є проросійські політики, які підтримують агресію росії на чолі з президентом путіним. Річ у тім, що французька опозиція достатньо впливова (та ж Ле Пен на президентських виборах 2022 року набрала понад 40%, що більше ніж п’ять років тому). Звичайно, позиція впливових політиків відповідно впливає на громадську думку, зокрема на інфопростір, при цьому переплітаючись із все ж подекуди неоднозначними діями й висловлюваннями президента Макрона.
Але авдиторія своєю чергою має пам’ятати. Як і Маріуполь, Крим — це Україна.
Наостанок хочеться сказати, що сьогодні в перемогу України у світі вірять усе більше, а російським чи проросійським маніпуляціям залишається все менше місця в інформаційному просторі. А отже, є надія, що вже цілком однозначна позиція французьких ЗМІ утвердиться разом із прибуттям до України французьких винищувачів і танків Leclerc.
