Дивовижне Прикарпаття. Мальовничий край, який щороку відвідують десятки тисяч туристів, адже це суцільна рекреаційна зона. Регіон пропонує сотні варіантів відпочинку на будь-який смак і за будь-яких погодних умов.
Наприклад, узимку мають попит активні види спорту — катання на лижах, фрирайд, сноубординг, а навесні, улітку й восени — сходження на вершини гір, рафтинг, джипінг, йога на свіжому повітрі, збирання грибів і ягід. Шанувальники пасивного відпочинку можуть провести час у чанах, термальних джакузі, відвідати музеї, яких достатньо в кожному населеному пункті, та просто морально й фізично перезавантажитися завдяки потужній гірській енергетиці.
Не менш привабливий туристичний аспект – гастрономічна культура регіону, яка ввібрала в себе багато традицій і звичаїв. Здається, тут кожна автентична страва оповита легендами або приготована за давніми обрядами. Нічого дивного. Просто славні гуцульські господині завжди передавали рецепти й історії, пов’язані з ними, від покоління до покоління. До речі, це позначилося на смаку їжі. Навіть класичні банош, книші та білі гриби в кожному новому місці смакуватимуть по-різному, адже всюди свої методи приготування.
Пропонуємо вам насичений гастрономічний маршрут Прикарпаттям, сповнений смаком, особливими гастролокаціями й рекомендаціями щодо сучасних закладів харчування. Вирушаймо.
Яремче: Кухня ресторану без жодного цвяха, сувенірний ринок і банош біля підніжжя Маковиці
Перша зупинка — Яремче. Знайомство з кухнею в цьому місті варто розпочати з ресторану-музею «Гуцульщина». Він прекрасно демонструє місцеві архітектурні традиції. Дерев’яна будівля, зведена в 1965 році без жодного цвяха, ззовні оздоблена філігранною різьбою, а всередині облаштована меблями з дерева, дров’яною піччю, зразками ткацтва з натуральної овечої шерсті. У меню закладу безліч страв. Серед традиційних — бограч, білі гриби в сметані, кров’янка, деруни, вареники, банош із грибною підливою, бринзою і шкварками. Страви подають у керамічному посуді з автентичним розписом.
Біля ресторану розташовується один із найбільших сувенірних ринків у Карпатах. Без перебільшення, тут можна придбати все: різноманітний мед, мариновані та сушені гриби, сир, копчену конину, оленину, свинину, настоянки, трав’яний чай, шоколад і горіхи. Окрім їжі, на ринку продаються предмети інтер’єру й одяг, а цього року для адаптації до воєнного стану в асортименті товарів з’явилося ще й військове спорядження.
Продовжимо гастрономічні пригоди в Яремче, але вже на висоті понад 900 метрів. На полонині під горою Маковиця розташована сироварня, де варять, напевно, найсмачніший банош у Карпатах. Дорогою до місця призначення треба пройти стежкою, яка пов’язана з повстанським рухом опришків у 1738–1745 роках під керівництвом легендарного Олекси Довбуша. Атракція так і називається — «Стежка Довбуша». Під час кількагодинного маршруту можна вдосталь намилуватися дивовижними краєвидами, ознайомитися з карпатською флорою та фауною, і звісно, зробити красиві фото на пам’ять про подорож.
Безумовно, без мінімальної втоми після походу не обійдеться, але вона однозначно компенсується надзвичайно смачним баношем, до якого за бажанням можна додати домашню овечу бринзу та шкварки. Палітру емоцій доповнить панорамний вид на гори, а якщо любите тварин, отримаєте додаткову дозу радості, побачивши маленьких овечок, які пасуться на території сироварні. Тварини дуже контактні, тож їх спокійно можна гладити. Зауважу, що посмакувати баношем біля підніжжя гори Маковиця можна лише впродовж травня-вересня, коли пастухи й сировари перебувають на полонині.
Верховина: модернізовані традиції в найкращому ресторані селища й майстер-класи з приготування баноша в музеї-сироварні
Наступна зупинка — одне з найкрасивіших карпатських селищ Верховина. Кількість туристичних локацій вражає, та ми досліджуємо гастрономію, тому прямуємо в найкращий ресторан — «Панорама», який розташований у центрі населеного пункту — у готелі «Верховель», на четвертому поверсі.
Меню здебільшого модернізоване, але все одно має кілька традиційних позицій. Зокрема, мариновані білі гриби, сири, бограч, грибна юшка, книші з бринзою та грибною підливою, кров’янка, деруни, вареники, банош із бринзою і шкварками, гомбовці та зварені на полонині сири — будз і вудра. Традиційної подачі страв у цьому закладі не зустрінете, але задовольнити смакові рецепти точно вдасться. Якщо бронюватимете завчасно, варто попросити стіл біля вікна, щоб помилуватися чарівним видом на гори.
Упродовж гастротуром Верховиною можна завітати в музей-сироварню «Хата-стая». Під час екскурсії господарі розповідають про процес приготування овечого сиру, а також показують деякі етапи. На території садиби розміщений різний інвентар, необхідний для сироваріння: казанок над відкритим вогнем, різноманітні діжки, посуд. Додатково до екскурсії можна замовити майстер-класи, наприклад, із приготування справжнього карпатського баношу.
Шешори: ресторан над водоспадом із вудрою та будзом, звареними на полонині
Село Шешори вважається «срібним курортом» Прикарпаття. Воно славиться каскадними водоспадами на річні Пістинці, які називаються сріблястими. Не дивно, що один із найпопулярніших закладів — «Аркан», розташований саме над водоспадами. Раджу бронювати місце на терасі завчасно, тому що охочих скуштувати страви високої карпатської кухні з неймовірним краєвидом на природу чимало.
Перелік традиційних страв у меню ресторану доволі великий. У цьому закладі можна скуштувати бограч, грибну юшку, гуцульську юшку, кров’янку, смажені білі гриби зі сметаною, білі мариновані гриби, гуцульські деруни, начинені м’ясом або ж политі грибною підливою чи сметаною, банош зі шкварками, грибною підливою, бринзою, а також вареники.
До наступної гастрономічно-естетичної локації в Шешорах доведеться пройтися від центру села кілька кілометрів рівниною і ще кілометр угору. Такий маршрут веде до полонини Росохата, де під час сезону, упродовж травня-вересня, живе гуцул Василь. Він радо зустрічає туристів, показує своє господарство, частує свіжозвареними вудрою та будзом, розповідає легенди й історії, охоче відповідає на запитання. Спойлер: якщо запитаєте, де шукати карпатських мольфарів, порадить замість звернення до магічних сил помолитися та поставити свічку в церкві або капличці. До речі, на полонині якраз розташовується невелика капличка.
У хатині, де мешкає Василь, горить відкритий вогонь. Над ним сушаться гриби, а на даху під димом коптяться сири. Господар розповів, що це вогнище розпалюється в травні — у день, коли пастух приходить на полонину, і горить воно аж до вересня, поки всі не підуть. За його словами, якщо вогонь погасне, з пастухом або худобою може статися якесь лихо, тому його особливо бережуть.
Якщо на полонину приходить велика компанія, Василь пропонує цікавий інтерактив: спільне приготування баношу.
Завершуючи гастрономічний маршрут Прикарпаттям, ділюся рецептом найпопулярнішої традиційної карпатської страви — баноша.
За легендою, яку переповідають місцеві мешканці Карпат, рецепт цієї страви вигадала жінка пастуха, якого звали Банош. Чоловік тяжко працював, тому мав повноцінного харчуватися. Однак сім’я бідувала. З продуктів були лише кукурудзяне борошно й сметана. Жінка варила з цього їжу та кликала чоловіка до столу, говорячи: «їж, Банош, їж, Банош».
Інгредієнти:
- 500 мл вершків або сметани
- 200 г кукурудзяної крупи
- Сіль (до смаку)
- Овеча бринза (до смаку)
- Сало або бекон (до смаку)
- Білі гриби (до смаку)
Процес приготування:
- Виливаємо вершки або сметану в каструлю, ставимо на помірний вогонь і доводимо до кипіння.
- Поступово додаємо кукурудзяну крупу, постійно помішуючи дерев’яною ложкою.
- Зменшуємо вогонь до мінімуму, додаємо сіль та готуємо, постійно помішуючи, поки крупа не стане майже м’якою. За потреби на цьому етапі можна додати небагато вершків.
- Коли каша буде майже готова, збиваємо її ложкою настільки інтенсивно, щоб на поверхні виступило масло.
- Подаємо з бринзою, шкварками, грибами до смаку.
Мандруйте Україною смачно!
